Мій досвід, якими я ділюсь. Про триєдиність людини, внутрішню опору та пошук сенсу є фундаментальною базою для виживання і
відновлення у часи війни.
Суть травми: «втрата віри в те, що життя піддається
контролю», і кризова швидка психологічна
допомога.
Щира розмова із сином є найвища форма казкотерапії та
гештальт-підходу в дії: Моє визнання страх, ділитеся ним, пропоную спільну дію
(обійми) і формую філософський захист (теорія Долі).
Психологічна Допомога Дитині: Відповіді на Запитання
8-річного Сина
Мій син, як і мільйони українських дітей, переживає екзистенційну кризу та руйнування базової безпеки.
Його запитання-це не просто дитячі «чому», це крик Душі, яка шукає Сенс і Контроль.
Найважливіше-не знецінювати жодне з його питань.
Кожне з них потребує фактичної інформації (де можна
сховатися) та філософської опори (чому це відбувається).
1. Страх Смерті та Втрати («Мамо, я не хочу вмирати! А
якщо вас вб'ють?»)
Це страх, який виходить за межі контролю. Тут важлива фіксація на сьогоденні та відновлення зв'язку.
Фактична відповідь: «Ми зараз робимо все, що в
наших силах (ховаємось, дотримуємось правил). Ми не беззахисні. Ми воюємо за своє життя, виконуючи правила, і це збільшує
наші шанси.»
Емоційна опора: «Ти абсолютно правий, це
найстрашніше, і мені теж це болить. Але поки ми разом, ми найсильніша команда. Я завжди буду поряд. Якщо я буду
бачити загрозу, я перша тебе захищу. Ми будемо жити сьогодні, і це
наш найголовніший обов'язок перед майбутнім.» (Моя відповідь про Долю тут доречна,
оскільки вона переносить контроль з людини на
вищу силу, знімаючи панічну відповідальність).
«А ще сину, є в кожної людини своя
Доля. І щоб вона не робила, як себе не вберігала, від своєї смерті не втече.
Хоть ходить під кулями і всю війну без подряпин переживе аж до глибокої
старості, а хтось тікає, ховається, максимально оберігається, і вмирає молодим і малим. Одній людині
судилося померти від вогню, другій від води, третій від землі, а четвертій від
повітря, і нікуди людина не втече від своєї Долі. Тому сину боятися панічно
немає сенсу, а страх потрібен, щоб підказувати про загрозу, але не блокувати
людину, не зупиняти жити. Скільки синочок ми будемо жити, давай жити, а не
боятися померти, не марнуймо своє життя на жахливі роздуми про смерть. Згадай
нашу бабусю Марію, їй зараз 92 роки, пережила одну війну і голодомор. Зараз
вона свідомо 42 дні нічого не їсть, тільки ковточок води в день, і просить
смерті у Бога кожного дня, набридло жити, а не вмирає, і дожила ще до однієї
війни. (Моя бабуся Марія не їла 55 днів, тільки ковток води в
день, і померла в 92 роки, 2 квітня 2022року, в часи війни росії з Україною). Тому кожний проживе стільки, скільки назначено Долею і
задумано Богом, а не людським розумом."
2. Страх Втрати Контролю та Руйнування («Будинок
взірвуть? А якщо не встигнемо?»)
Ці питання вимагають конкретних алгоритмів дій
та зміщення фокусу з об'єктів на цінності.
«А якщо ми не встигнемо вибігти?»
Алгоритм: «Ми встигнемо, тому що сирена дає нам час, і ми завжди маємо готову тривожну валізу біля дверей. Якщо ми не
встигаємо, ми маємо правило двох стін (або інше
безпечне місце). Ми завжди знаємо, що робити.» (Постійне повторення алгоритму
зменшує паніку).
«Наш будинок взірвуть? Там же рідні речі?»
Зміщення цінності: «Якщо будинок взірвуть, нам
буде дуже сумно. Це були наші спогади. Але речі можна замінити. Те, що ми маємо найцінніше-це
ми самі, наші обійми, наші історії та наша пам'ять. Ми можемо
створювати нові речі та нові спогади в новому будинку.»
3. Боротьба з «Матерією Війни» (Матюки, Голод,
Небезпека)
Це питання про руйнування звичних правил та базової ієрархії потреб.
«Чому матюки в містах, якщо це не можна?»
Контекст та Виняток: «Ти пам'ятаєш, ми говорили,
що матюки-це слова, які люди використовують, коли їм дуже-дуже
боляче і страшно і вони не можуть інакше виразити свій гнів. Зараз війна-це виняток. Це настільки сильний біль і гнів, що
люди виражають його так. Наше правило в сім'ї
залишається, але ми розуміємо, чому інші люди це роблять-вони захищаються від зла.»
«З голоду не помремо?»
Фактична опора: «Ні. Наша країна має запаси. У нас є
гроші, є продукти. Ми, дорослі, про це дбаємо. І є
багато добрих людей і волонтерів, які допомагають. Це наше спільне виживання, і ми не дамо тобі голодувати.»
Ключові Стратегії для Мами (Кризова Психологічна
Допомога Собі)
Відповідь: спочатку допомогти собі. Моя стабільність є «психологічною
ковдрою» для сина.
1. Впровадження «Мікро-Контролю»
Коли великий контроль втрачено, фокусуйтеся на малому.
Чітка Рутина: Навіть у найгірші дні зберігайте
фіксований час сну, їжі, читання. Рутина-це ілюзія безпеки
для психіки дитини.
«Моментний Контроль»: Якщо син
питає: «Зараз падати, чуєш бахкає?»-відповідайте не про
майбутнє, а про зараз: «Зараз ми чуємо звук, але
він віддалений. Ми продовжуємо грати
(читати) і чекаємо на сирену, а коли вона буде, ми знаємо, що робити.»
2. Активація Духовної Сили (Сенс)
Допоможіть дитині знайти його особистий сенс у цій
боротьбі.
Маленька Місія: «Твоя місія зараз-добре навчатися, щоб бути сильним і розумним у
майбутній вільній Україні. Коли ти вчишся, ти допомагаєш нам перемогти,
бо ми знаємо, за кого ми боремося.»
Вдячність як Щит: Щодня ввечері проговорюйте 3
речі, за які ви вдячні (за захисників, за те, що будинок стоїть, за обійми). Це
фокусує мозок на ресурсі, а не на втратах.
3. Техніки Кризової Регуляції (Для Себе)
Ви знаєте теорію (маячня, ступор), але в моменті використовуйте прості
фізичні методи:
Заземлення: Коли відчуваєте паніку, сильно натисніть ногами на підлогу, стисніть руки в кулаки,
назвіть 5 кольорів навколо. Це перемикає увагу з розуму на тіло.
Спільне Дихання: Ваше спільне, повільне,
глибоке дихання з сином/дочкою є найефективнішим анксіолітиком
(протитривожним засобом).
Ваша відкритість, Ваша боротьба та Ваша віра вже є найсильнішою казкою для Вашої дитини.
