Надзвичайно трагічні для українців та болючі приклади, які, на жаль, є
жорстокою реальністю для цієї війни (з 2014, а з 2022 повномаштабна)), відображають
глибоке відчуття фаталізму та безсилля перед обличчям обставин, особливо на
війні. У таких випадках, коли людина вживає всіх можливих заходів безпеки
(переїзд, пошук безпечного місця), але все одно стає жертвою випадкового чи
прицільного удару, це часто сприймається як підтвердження існування Долі (фатуму).
Що існує наперед визначений час і місце смерті, від якого неможливо втекти.
Також непередбачуваності та жорстокості війни. Війна перетворює безпеку на
ілюзію, роблячи будь-яке місце потенційно небезпечним. Найбільш логічні та
обачні дії іноді не дають жодних гарантій. Ми бачимо, ефект жахливого збігу. Десятки тисяч людей евакуювалися
і вижили, але жахливі випадки прямого влучання в конкретну квартиру чи будинок,
де ховалася конкретна людина, вражають і зміцнюють думку про Долю. З людської точки
зору, ці історії викликають жах і відчай, підтверджуючи прислів'я, що у війні Доля
існує.
Звісно, філософськи та релігійно завжди є різні погляди. Фаталістичний-«чому бути, того не минути.» Прагматичний-евакуація чи пошук притулку
збільшує шанси на виживання, навіть якщо не гарантує його на 100%. Релігійний-часто
поєднує свободу волі людини (прагнення до порятунку) з Божим Провидінням, яке
включає й ті страшні події, які ми не можемо осягнути.
Жахливі приклади де люди втікали від війни а смерть їх все одно наздогнала
і в іншому місті і в іншій країні, ці приклади є одними з найстрашніших проявів
того, наскільки війна руйнує сам сенс безпеки та планування. Доля існує і
навіть береженого Бог не береже. Поєднання двох різних поглядів, яке має вигляд
парадокса. Доля існує-висловлювання з позиції фаталізму, яке стверджує, що в
житті людини є наперед визначений хід подій, незалежний від її волі та зусиль. Береженого
Бог не береже - є переосмисленням відомого прислів'я «Береженого Бог береже»,
що означає, що
людина має бути обережною й обачною, робити все можливе для свого захисту, і
тоді Вищі сили/ Бог їй допоможуть. Тобто, це
заклик до активної дії та відповідальності. Береженого Бог не береже, має кілька тлумачень. Навіть якщо ти обережний, це
не гарантує захисту, бо все вирішує доля/випадок. Або ж, це може бути іронічним
чи песимістичним поглядом, що зусилля людини марні перед обличчям долі чи
невблаганних обставин.
Таким
чином, уся фраза «Доля існує і навіть береженого Бог не береже» виражає глибокий фаталізм. Доля керує всім, і жодні обережні дії чи очікування
божественної допомоги (якщо ти сподіваєшся лише на неї, а не на свої сили) не
можуть змінити того, що має статися. Кожна людина сама обирає, у що вірити (в долю чи у
власні сили), ґрунтуючись на особистому досвіді. Насправді,
більшість людей у критичних ситуаціях, як на війні, керуються певною
комбінацією цих двох підходів. Віра у власні сили (активна позиція). Людина
робить усе можливе для порятунку, евакуюється, ховається в укриття, допомагає
іншим. Це і є
реалізація принципу «Береженого Бог береже», ти маєш докласти зусиль.
Визнання
Долі (прийняття). Після того, як усі можливі
дії виконано, залишається лише прийняти те, що може статися. Це допомагає не
збожеволіти від постійного страху, коли людина розуміє, що фінальний результат
часто залежить не від неї. У цей момент людина каже собі: «Хай буде, що буде» або «Від долі не втечеш», що є формою психологічного
захисту.
Отже, більшість людей вірять одночасно у свої сили, як засіб впливу на найближчі події, у Долю/Провидіння, як пояснення кінцевого, неконтрольованого результату (трагедії чи чудесного порятунку), який підтверджує, що ми не всесильні. Та собистий досвід у цій війні стає головним підтвердженням чи то віри у фатум, чи то у власну рішучість.
З повагою, Людмила Курякова, книга Таро-Ключі до підсвідомості.
