Проблеми починаються у сім’ї
1.Дитина формує
свої основні цінності, ставлення до найголовніших моментів життя, інтелектуальні
та життєві вміння, саме у сім’ї. Й досвід, який вона набуває у сім’ї, визначає
її індивідуальну поведінку,створює внутрішній скелет реальності,на основі якого
дитина сприймає навколишнє середовище.
2.Батьки
відтворюють поведінку своїх батьків,а діти наслідують моделі поведінки мами і тата, як норму своєї
поведінки в сім’ї та в соціумі.
3.Якщо у сім’ї жорсткі правила, це означає що немає
гнучкості сімейних стосунків. А в сімейних стосунках в реальності немає
поганого, або хорошого, є безліч варіантів.
4.Коли будуються,
формуються сімейні стосунки, величезну роль відіграють цінності, моделі
поведінки, уявлення як правильно і потрібно жити, вірування, релігійні
уподобання, кожного партнера, набутих у тих родинах, яких зростали. Виникають конфлікти,так як партнери не
обговорюють майбутні звичаї, традиції, сімейне дозвілля. Тому й часті
непорозуміння, розчарування один в одному, від невиправданих очікувань.
5.В сімейних стосунках потрібно навчитися уважно шанобливо ставитися
один до одного, відкрито висловлювати свої почуття і обговорювати свої
проблеми. Навчитися адекватно справлятися із стресовими ситуаціями, навчитися
мирно вирішувати конфлікти. Усвідомити, зрозуміти саме які травми ви зазнали в
дитинстві, та подолати.
6.Вирішивши стати
батьками познайомтесь з основами дитячої та вікової психології,мистецтвом бути
батьками. Навчіться практичним навичкам догляду за дітьми.
7.Одне з головних
завдань для батьків навчити дітей правильно захищати свої права. Пояснювати
наприклад, що ні один дорослий, немає право тебе принижувати, бити, ображати,
знущатися. Навіть якщо тобі 10 років, а чоловіку чи жінці 60 років, вони не
мають права тебе бити, принижувати, тільки тому що старші, і «старших потрібно
поважати». Поважати потрібно за вчинки, відношення до тебе, а не за вік. І якщо
старша тебе людина дозволяє собі знущатися над тобою, ти не повинен її
поважати. Тобі потрібно знати що і як відповісти цій людині, що правильно зробити,
щоб припинити недопустимість такої поведінки по відношенню до тебе, і що
зробити правильно, щоб самому навіть врятуватися. Батькам потрібно завжди
пам’ятати, що користуючись в лапках тимчасовою перевагою свого віку, впливу на
дитину, якщо ви будете зневажливо ставитися до своїх дітей, принижувати
ображати, бити, не чекайте до себе поваги, і не карайте дітей за те що вона вас
обізвала у відповідь на ваше приниження і образу. Якщо ви не навчилися
домовлятися словами, то не дивуйтесь чому ваш підліток підіймає на вас руку,
коли йому щось не подобається, що робите ви. Тому що ви навчили саме так
досягати що хочеться, і карати тих, хто думає по іншому, або не такий як ви.
8.Одна із
головних причин розлучень, руйнування сім’ї, є домашнє насильство. Вирішення проблем
фізичною розправою, психологічне насилля, коли принижують, ігнорують,
ображають. Перше, що потрібно зробити, це попередити, що ви терпіти насилля над
собою не будете. Якщо не вдалося домовитися, розлучитися мирно, не псувати один
одному життя і здоров’я своє та ваших дітей. Можливо десь є інший партнер, з
яким ви будете будувати сімейне щастя та благополуччя, а не витрачати своє
життя на війну з колишнім чоловіком чи дружиною. Й витратити свій дорогоцінний
час на помсту, а не на побудову нових стосунків. І найголовніше, якщо чоловік
вас б’є, не фантазуйте, що перестане, краще вам не буде, і він не перестане. Ви
дочекаєтеся інвалідного візка, або смерті. І коли ви добровільно погоджуєтеся
жити з такою «людиною», то підписуєте собі вирок добровільно. І коли я чую на
консультації «що робити, як його змінити?». Запам’ятайте ви його не зміните, це
його свідомий вибір так себе поводити не контролюючи свої емоції, і не вчитися
реагувати адекватно. З таким нічого робити нічого не потрібно, від такого
потрібно бігти, як надалі. При розлученні дитині потрібно говорити
правду,тактовно і послідовно, що відбувається у сім’ї,обговорювати спокійно. Головне пояснити дитині
зміни у її способі життя. Доброзичливо,організовано пояснити наступне спільне
життя,це зніме страх не визначеного майбутнього. Дитина має право спілкуватися
з обома батьками,принцип однакової відповідальності за виховання та розвиток
дитини.
9.Якщо ми хочемо
щоб діти довіряли нам,зважали на нашу думку, треба вміти визнавати свої помилки
і вибачатися. Наш авторитет не впаде а тільки зросте. Якщо дитина розумітиме,що
ви така ж людина як і інші,що ви можете зробити помилку і чесно визнати її,вона
буде вірити вам,довіряти,не очікувати від вас підступності або нетактовності.
10.Підключайте
дитину до життя сім’ї: розподіл бюджету, планування спільного проведення
вільного часу, розподілу обов’язків. Цим ви закладаєте відповідальність,
впевненість у своїх можливостях, взаєморозуміння, вміння відстоювати свою точку
зору,дослухатися до інших.
11.У дитини є постійна
потреба, щоб до неї торкались батьки,
доторкнулись до плеча, поклали руку на голову,обійняли. Коли дитина прийшла зі
школи,посміхніться,поцілуйте,підтримайте у дитини почуття безпеки,щоб вона
відчула що її помітили,їй раді. Дитина вас чує завжди, уважно дослухається до
вашого голосу, як ви розмовляєте,який ваш голос, радісний чи сумний, злий чи
добрий.
12.Чітко кажіть
дитині, чого ви від неї хочете? Попросіть її про щось конкретне. «Я хочу, щоб
ти сам складав речі у свій шкільний рюкзак» замість «Скільки я можу складати
тобі речі в школу, ти вже в третьому класі, і повинен робити це сам».
13.Якщо в житті
дитини відбувається щось серйозне, дитячий садок, школа, підтримайте дитину,
попередьте,проінформуйте,розкажіть як ви пережили цю подію,і що в цьому позитивним було для вас.
14.Існують
обставини,які сприяють виникненню дитячих страхів. Наприклад антиподом темряви
є світло. Треба надати дитині можливість засинати при світлі невеликої
лампи,коридор до туалету,щоб був освітлений. Дитина приходить до дому після
школи в пусту квартиру і боїться. Дозволяйте включати світло,телевізор,щоб вона
могла впевнитися що в квартирі нікого чужого немає. Переїзд на нове місце,інше
місто. Візьміть з собою щось зі старого місця,подаруйте талісман,дайте свою
фотокартку. Це додає дитині почуття небезпеки.
15.Дитині
необхідно мати годинник, та навчитися визначати час,орієнтуватись на скільки
дійсно ви запізнюєтесь. Корисно навчити дитину використовувати час
чекання,читати,планувати свої домашні справи,вигадувати казки, малювати.
16.Дітям легше
переносити глузування ,коли вони розуміють,чому люди інколи сміються над
іншими. Наприклад, люди часто сміються над іншими,
тому що самі почувають себе не впевнено.
А інколи причиною глузування є
помилкові погляди, або спосіб звернути на себе увагу. Також люди сміються над
іншими, так як в їх сім’ях сміялися над ними, і в них сформувалася звичка
сміятися над іншими, як спосіб взаємодії і спілкування.
17.Якщо вашу
дитину залякує або зачіпає хто-небудь з її ровесників, порадьте їй уникнути
сутичок,швидше піти від забіяки. Хулігани часто почувають себе сильними, якщо
вони залякують когось. Порадьте своїй дитині повертатись додому в компанії
друзів.
18.Що робити
дитині якщо трапилося щось погане?Порадьте знайти дорослу людину яка зможе допомогти.
Навчити телефонувати за номерами негайного виклику допомоги.
19.Діти
відчувають сильний страх втрати своїх близьких. Дитина часто запитує маму або
тата: «Ти не залишиш мене?» Якомога частіше
розповідайте дитині про те, як ви її любите без всяких умов,що ви не
залишите її. Це додасть їй впевненості,звільнить від страху,що її покинуть.
20.Гарантією
успіху на шляху виховання дитини будь якого віку є повага до дитини та її прав,
вміння бачити в ній від самого народження особистість, право на своє бачення
світу, право на свою думку.
21.Якщо ми будемо
любити себе,ми зможемо дати нашим дітям приклад любові до себе і інших людей.
22.При народженні
братика чи сестрички обговоріть зі старшою дитиною де краще поставити
ліжечко,чи погодиться вона поділитися своїми іграшками,чи згодна допомагати з
молодшим братиком,сестричкою. Сказати дитині,що без її допомоги не обійтись.
23.Дитина яку ви
народили і виховали може бути не такою як ви. У кожного покоління є свої
приорітети. Ви можете не розділяти думок і уподобань своєї дитини, але поважати
право дитини на свободу думки,совісті, не
насміхатись. Тоді ви зможете
залишитися друзями.
24.Ми можемо не
знати чогось,не відповідати на питання,не переживати за щось. Дуже важливо
розуміти що ми не відповідаємо за поведінку інших людей,а вони не відповідають
за нашу поведінку. Це право наших дітей і близьких. Якщо ми це розуміємо живемо
у взаємоповазі та злагоді.
З повагою, Міла М'ята (Людмила Курякова) – клінічний
психолог; дитячий та сімейний психолог, гештальт-консультант; консультант зі
збалансованого харчування; медична сестра; знахарка, консультант у галузі
нетрадиційної медицини; парапсихолог, таролог, рунолог; співавтор проектів
«Насильство у сім'ї», «Діти емігрантів» у міжнародному психологічному центрі
«Розрада».
Записатися на онлайн
консультацію:
https://gekata.com.ua/psihologchn-konsultac-onlayn
https://gekata.com.ua/psihologchn-konsultac-onlayn/konsyltaciya-dutyachogo-psuhologa
