Сучасний погляд на психологічні розлади

Сучасний погляд на психологічні розлади, особливо у контексті гуманістичної та когнітивно-поведінкової терапії. Справді, діагноз ставиться не «особі», а патерну її поведінки та порушенню функціонування.

Це концептуальний міст між «нормою» та «психопатологією».

Концепція: Не Людина Хвора, а Її Функція

У клінічній психології та психіатрії, особливо в сучасних класифікаціях (DSM-5, ICD-11), акцент робиться на наступних критеріях:

Порушення Функціонування (Дисфункція): Це ключовий критерій. Хворою вважається поведінка, яка значно порушує здатність людини жити повноцінним життям, працювати, будувати стосунки або задовольняти базові потреби. Наприклад, тривога є нормою, але якщо тривога настільки сильна, що людина не може вийти з дому-це вже патологічний рівень функціонального порушення.

Суб'єктивний Дистрес (Оцінка Самою Людиною): Людина сама відчуває, що її стан (постійна тривога, депресія, обсесивні думки) викликає сильні страждання і є неприйнятним.

Оцінка Оточенням (Соціальна Дисфункція): Поведінка, яка є стійкою і девіантною (значно відхиляється від соціально та культурно прийнятної норми) і викликає проблеми в оточенні (наприклад, агресія, повна соціальна ізоляція, імпульсивність).

Навіщо Такий Підхід?

Дестигматизація: Коли ми говоримо, що поведінка хвора, а не людина, ми зменшуємо стигму. Це дозволяє людині дистанціюватися від діагнозу і розуміти, що вона може змінити свої патерни поведінки, не вважаючи себе «поганою» чи «зламаною» (наприклад, у випадку когнітивних викривлень, про які ми говорили).

Сфокусованість на Лікуванні: Терапія та лікування фокусуються на відновленні конкретних функцій (сон, концентрація, емоційна регуляція) і корекції дезадаптивних патернів (емоційне переїдання, уникнення, катастрофізація).

Коли «Нормальна» Поведінка Стає Патологією?

Межа між нормою та психопатологією дуже тонка і визначається трьома параметрами:

Висновок:

Саме тому діагноз у психології-це не вирок, а опис поточного стану функціонування людини, який потребує корекції. Мета допомоги-повернути людині інструменти (психічні функції) для адаптивної поведінки та повноцінного життя.