"Мама, я не хочу
вмирати!!!"
"Мамо, а нас що
всіх вб'ють?"
"Мама, а мене не
застрелять, якщо я в темноті в туалеті нажму кнопку, змити воду?"
"Я не хочу
вмирати, я такий ще молодий, тільки починаю жити".
"Я не хочу щоб ви
з татом вмирали?"
"Мама, а коли закінчиться
війна?"
"Мамо, а як мені
вчитися, якщо бомблять, а якщо мене вб'ють?"
"Мамо, а наш будинок взірвуть, якщо взірвуть, там же всі наші улюблені рідні речі?"
"Мамо, а чому в містах України, написані матюки, ти казала, що такі слова казати неможна, навіть дорослим?"
"Мамо, а де зараз
безпечно, де можна вижити?"
"Мама, а ти мені
скажеш коли падати на підлогу, а зараз падати, чуєш бахкає?"
"Боже мій, а як
же я буду жити без вас, якщо вас вб'ють?"
"А якщо ми не
встигнемо вдягнутися і вибігти з будинку, ми помремо?"
" А ми з голоду
не помремо?"
Запитує мій 8 річний
син. Живемо в ці страшні часи, і цю реальність нам влаштували, ті хто називали
нас братами. А зараз знищують нас з такою жорстокістю, таким звірством. Яку ж
кроваву несправедливість ми прості люди, переживаємо в боротьбі за своє, свою землю, свою
долю. І переживемо, обов'язково! Тому що наша правда, і не ми прийшли в чужий
дім забирати, те що нам не належить, а нас обкрадають і вбивають, прикриваючись
хворими ідеями.
Як дитині допомогти
здолати страхи пов'язані з війною, смертю? Спочатку допомогти потрібно собі. А
якщо я буду в паніці, істериці, постійному страху, як я можу допомогти своїй
дитині? Діти заряджаються від нас мама і тата, як страхом так і сміливістю, як
зневірою, так вірою і жагою перемоги.
Я неможу сказати сину
зараз, коли ми чуємо сирену, вибухи, " ти в безпеці, все добре". Я
говорю: " Мені теж страшно, війна це дуже страшно, але ми разом і нам
легше переживати. Ми обнімемося і вже не так страшно. Ми живемо боючись зараз
за своє життя. Але це не назавжди. А нам потрібно
зараз бути сміливими і робити все що можемо ми, і вчитися і працювати,
допомагати один одному, навіть коли вибухи і нам страшно."
Також ми знаємо
правила безпеки, і виконуючи їх теж допомагаємо собі вижити. А ще сину, є в
кожної людини своя Доля. І щоб вона не робила, як себе не вберігала, від своєї
смерті не втече. Хоть ходить під кулями і всю війну без подряпин переживе аж до
глибокої старості, а хтось тікає, ховається, максимально оберігається, і вмирає молодим і малим.
Одній людині судилося померти від вогню, другій від води, третій від землі, а
четвертій від повітря, і нікуди людина не втече від своєї Долі. Тому сину
боятися панічно немає сенсу, а страх потрібен, щоб підказувати про загрозу, але
не блокувати людину, не зупиняти жити. Скільки синочок ми будемо жити, давай
жити, а не боятися померти, не марнуймо своє життя на жахливі роздуми про
смерть. Згадай нашу бабусю Марію, їй зараз 92 роки, пережила одну війну і
голодомор. Зараз вона свідомо 42 дні нічого не їсть, тільки ковточок води в
день, і просить смерті у Бога кожного дня, набридло жити, а не вмирає, і дожила
ще до однієї війни. (Моя бабуся Марія не їла 55 днів, тільки ковток води в день, і померла в
92 роки, 2 квітня 2022року, в часи війни росії з Україною). Тому кожний проживе стільки, скільки назначено
Долею і задумано Богом, а не людським розумом."
Кризова швидка
психологічна допомога!!! Психічна травма в наслідок війни росії з
Україною. Загроза життю, втрата тисяч
життів, загроза існуванню яка порушила і зруйнувала нормальну життєдіяльність
українців. Воєнні події для людини психосоматично-травматичні, із загрозою жити,
переживаючи потрясіння, шок. Головна суть і зміст психічної травми, внаслідок
війни-втрата віри в те що життя піддається контролю і організоване відповідно
законам, до яких ми звикли. Травма впливає на сприйняття часу, змінюється
бачення минулого, теперішнього і майбутнього.
Ми переживаємо
гострі стресові стани-гострі стресові розлади, які представляють собою емоційну
і когнітивну дезорганізацію-панічні реакції; психогенні-нервово психічні
порушення. Ми знаходимося в кризовій ситуації в стані психічного збудження. І
надія на успіх краще для нашої психіки, а ніж страх невдачі. Не звинувачуйте
себе, і ту людину якій допомагаєте справитися з гострим стресовим станом,
уникайте слів, які викликають провину.
В екстремальних
ситуаціях можуть з’являтися такі
симптоми: маячня, галюцинації, апатія, ступор, рухове збудження, агресія,
страх, істерика, нервове тремтіння, плач. Критична ситуація у людини викликає
потужний стрес, і приводить до сильного напруження, порушує рівновагу в
організмі в цілому-соматичному і психічному. Від початку повномаштабної війни 24.02.22 я і моя
сім’я перебували і перебуваємо в Києві і деяких містах України в умовах воєнних
подій, і не в теорії переживаємо війну, ховаємося в укриття, навчаємо дитину, коли
не бахкає і є інтернет, працюємо під вибухами, і кожна поїздка дорога
прогулянка з сім’єю, і кожний ранок-вдячність нашим захисникам, вдячність Богу
за життя ще одного дня. Тому все написане, це практичні знання і рекомендації.
Коли ви знаєте і розумієте що з вами чи людиною поряд, ви більш спокійніші, з
вас більше користі, і ви маєте більше переваг врятувати себе та людей, які
потребують. Навіть, якщо ваша психіка в аварійному перенапруженому стані, ви в
силах навчити себе контролювати психічні реакції і поведінку і відновлюватися
щоб жити.
При маячні у
людини помилкові уявлення, умозаключення, і в цій помилковості людину неможливо
переконати. Коли галюцинації людина відчуває присутність уявлених предметів,
об’єктів, які в даний момент не подразнюють не впливають на конкретні органи
почуттів (чує голоси, бачить людей, відчуває запахи, які не відчувають і не
бачать люди поряд). Не переконуйте людину в цьому стані, говоріть з нею
спокійно, і приберіть предмети потенційно небезпечні, та ізолюйте від інших людей.
Знайдіть можливість викликати психіатра, чи лікаря психолога, психотерапевта,
або ж зв’яжіться онлайн з профільним спеціалістом, щоб отримати призначення
препаратів, які можуть впоратись з галюцинаціями, маячнею. Важливо зв’язати з
медичним ресурсом, щоб лікар допоміг усунути, або зменшити конкретні симптоми
гострий стресовий стан.
Такий психічний
стан як апатія виникає після тривалого напруження, але безуспішного. Людина
перестає бачити сенс своєї діяльності, відчуває сильну втому, немає бажання рухатися,
навіть говорити, в Душі пустота, байдужість. Такий стан може перейти в
депресію, коли людина відчуває безпорадність перед життєвими труднощами.
Поговоріть з людиною, спитайте як її звуть, що відчуває, чи хоче їсти.
Допоможіть зручно влаштуватися відпочити, візьміть за руку, дайте можливість
поспати. Потім постарайтесь залучити до сумісної діяльності, разом випийте чай,
каву, допоможіть разом навколишнім, кому потрібна допомога.
Якщо у людини ви
бачите ступор. Це сильна захисна реакція організму після сильного потрясіння
(вибуху, обстрілів, насилля, напад). Людина на виживання витратила багато сил,
і зараз енергії немає навіть на спілкування. Людина, як застигла в одній позі,
відсутні реакції на зовнішні подразники, але може чути і бачити. Обов’язково допоможіть
людині вийти з ступору. Говоріть тихо, але чітко ті речі, які викликають сильні
емоції. Зігніть пальці людини на руках в долоні, а великі пальці виставте назовні. Кінчиками великих і
вказівних пальців масуйте точки на лобі над очима. Долоні людини покладіть їй
на груди, і дихайте в ритм зі своїм диханням.
Якщо у людини ви
бачите рухове збудження після сильного потрясіння (вибух, напад, стихійна
біда), людина перестає розуміти що коїться навколо, де вороги, де рятівники,
безпека, небезпека, втрачається логічне мислення і здатність приймати рішення.
Людина просто бігає, метушиться, різко безцільно, голосно говорить без зупинки,
і не реагує на зауваження навколишніх. А після такого рухового збудження може
плакати, бути агресивна. Говоріть спокійно але чітко про почуття. «Тобі страшно
і ти хочеш втекти і сховатися? Ти хочеш щось зробити, щоб в тебе не влучила
ракета?» Ізолюйте людину від навколишніх. Просуньте свої руки під мишки людини
і притисніть її до себе.
Якщо у людини
агресія в наслідок критичної ситуації, організм старається знизити зменшити
високу внутрішню напругу. Підвищується тиск, м’язи напружуються, словесні
образи, роздратування, гнів, нанесення ударів руками або предметами. Зведіть до
мінімуму присутність людей, дайте людині виговоритися, можливо побити матрац,
якісь безпечні речі, щоб випустити пар. Потім, постарайтесь розряджати
атмосферу смішними коментарями, історіями. Через знижений контроль за своїми
діями людина здійснює необдумані вчинки, може нанести каліцтва собі та іншим. Тому
говорити про суворе покарання теж варто і обов’язково, щоб включати людину в
наслідки від її агресії в наслідок стресу. Неможна бити дитину, дорослого, в
укритті за посмішку, сміх(одна із захисних реакцій психіки на стресову
ситуацію), коли чути вибухи і страшно.
Страх відчуває
людина абсолютно раціональний, якщо її життю загрожує війна, воєнні дії, і
можуть забрати життя. Людина відчуває напруження м’язів, сильне прискорене
серцебиття, поверхневе дихання, знижений контроль над своєю поведінкою.
Панічний страх може спонукати людину бігти, ступор, збудження, агресивну
поведінку. Людина погано себе контролює, не усвідомлює що робить, що
відбувається навколо. І в такій ситуації коли людина в панічному страху.
Покладіть руку людини собі на зап’ястя, щоб людина відчула ваш пульс
спокійний, чи спокійніший ніж її.
Дихайте глибоко і рівно, спонукайте людину дихати з вами в одному ритмі.
Вислухайте, співчувайте. Зробіть по можливості легкий масаж напружених м’язів.
Якщо ви бачите у
людини нервове тремтіння після екстремальної ситуації, вона не може самостійно
зупинити цю реакцію. Тому що організм скидає напругу. Спочатку потрібно
посилити тремтіння, взяти за плечі і сильно потрясти людину, 10-15 секунд. При
цьому говоріть з нею, щоб ваші дії для неї не були сприйняті як напад. Потім
покладіть людину спати, не обнімайте, не вкривайте теплим, не заспокоюйте,
просто вкладіть спати.
Якщо людина
плаче, в організмі виділяються заспокійливі речовини. Тому не потрібно
стримувати сльози, щоб людина отримала психоемоційну розрядку і полегшення.
Візьміть її за руки, або покладіть свої руки на плечі, погладьте по спині.
Активно слухайте киваючи головою, дайте можливість виплеснути своє горе.
Говоріть про свої почуття і її почуття.
Якщо ви бачите у
людини істерику-істеричний напад, вона занадто збуджена, робить багато рухів,
кричить, ридає швидко емоційно насичено. Заберіть людину по можливості в більш
спокійні умови, щоб вона залишилась на одинці з вами. Зробіть неочікувані дії,
які людину можуть здивувати, різко крикніть на людину, киньте що голосно об
підлогу. Говоріть короткими але впевненими фразами. Після істерики покладіть
людину спати. Але не потакайте бажанням.
Таким чином ви можете допомогти собі і людям поряд в укритті, розуміючи яка конкретно реакція у людини , в якому вона психічному стані, і яка потрібна швидка кризова допомога.
В українців життя поділилося на до і після, до війни і після, в наслідок насилля рашистами, полонів і тортур, злодійств, тероризму, загроз здоров’ю, безпеки, прямих загроз життю, геноциду українського народу. І навіть якщо людина не зазнала фізичного насилля, вона отримала сильну психічну травму, внаслідок війни, а у багатьох загострення і формування невротичних психічних розладів, з якими жити, лікуватися місяці й роки. Злочини рашистів-нелюдів: сексуальне і фізичне насилля, руйнування домівок українців, вбивства дітей, жінок, людей похилого віку, приводять до катастрофи психіку людини на десятиліття, а у деяких на все життя. Але нелюдам байдужі зламані долі й душі. В них немає душі, не лишилося нічого людського. Ні в голові ні в душі неможливо пояснити собі, як можна вчиняти таке жорстоке знущання над людьми і тваринами.
Дитина переживши насилля по відношенню до себе, членів
сім’ї, яка стала свідком каліцтва людей, відчуває такі ж сильні почуття що й
дорослий. Дитина відчуває і почуває страх повторення подій, руйнування ілюзій
справедливості світу, безпорадність. У дитини може зафіксуватися в пам’яті
картинка події, самі страшні моменти, зв’язувати дії рашиста з гнівом
ненавистю, і втрату віри в те що дорослі можуть справлятися з собою. І дитина
починає боятися своїх неконтрольованих емоцій, може відчувати провину, вважаючи
причиною подій свою поведінку. Наслідками психотравмуючих подій, внаслідок
війни, дитина може не бачити майбутнє,
перспективи, не знає що буде з нею завтра, втрачає інтерес до занять, які
цікавили раніше. Зараз люди вдячні за кожний прожитий день, ніч, час, і не
можуть спланувати майбутнє по очевидним причинам загрози своєму життю, втрати
контролю над своїм життям, вдячні Богу, захисникам, рятівникам, волонтерам. Але
нам потрібно вірити і будувати майбутнє, це дає нам енергію для того щоб
боротися за свою свободу, своє життя, та життя країни в якій ми хочемо жити, а
не виживати.
Люди зараз знаходяться під владою почуттів: страху,
розпачу. Поведінка може бути непередбачуваною. Допомагати один одному виражати почуття внаслідок пережитих подій,
описувати що відбулося, і відбувається, писати свої відчуття і почуття.
Спілкуватися з іншими людьми, котрі теж пережили трагічні події. Це велика
психічна і психологічна робота із своєю травмою внаслідок війни, і допомога
таким як сам(а). Дайте виговоритися, виспатися, поїсти, як собі, так і людині
яка пережила трагедію. Виразіть співпереживання, щоб людина говорила про саму
проблему, деталі, подробиці, сконцентрувавшись на останніх неділях. Щоб
допомогти людині визначити саме ті події
які викликали кризу, з якою людина не може впоратися. Навіть, якщо зараз
неможливо нічого зробити, що людина буде робити, як далі жити?
Говоріть своїй дитині що вірите їй, та серйозно відноситесь до її почуттів. Що
знаєте дітей, котрі теж через це проходять й
пройшли, якщо знаєте таких. Обніміть, приймайте участь в іграх, дивіться
разом фото, говоріть про почуття, що відчувати безпорадність, страх, гнів
нормально на таку небезпечну жахливу ситуацію, на воєнні дії, які створюють
рашисти, по відношенню до українських дітей та дорослих. Хваліть за хороші
сміливі вчинки. Допоможіть дитині сформувати цілі, на майбутнє, як би тяжко
зараз було, наші діти мріють, це дає їм сили переживати страшні часи, і йти до
своєї мрії.
Розуміючи ці психологічні, психічні стани, які формують
хворобливі кризові стани у людей, нам необхідно
навчитися адаптивним способам запобігання кризового стану і відновлення
психологічної рівноваги. Навіть, коли ми не бачимо вихід, поки ми живемо, вихід
є, з втратами, жертвами, але ми повинні знаходити вирішення і вихід, стратегії
як перемогти в цій несправедливій, звірській, не людській війні. Іі тільки так
ми можемо вижити. Вижити і будувати щасливе майбутнє нашої Країни України.
Психологічна допомога буде направлена в першу чергу на
реінтеграцію порушеної внаслідок травми психічної діяльності. Створення нової
когнітивної моделі життєдіяльності, переоцінка травматичного досвіду,
відновлення почуттів цінностей та способів подальшої життєдіяльності. Допомога
людям підкріпити захисні фактори переосмислення минулих подій, посилення
механізмів адаптації. Допомогти звільнитися від переслідувань минулого,
переживань, нагадувань про травму внаслідок війни, і активно відповідально
включитися в теперішнє. А для цього необхідно сформувати контроль над
емоційними реакціями, і знайти в минулій травматичній події належне місце в
загальній часовій перспективі свого життя, і особистої історії. Ключовий момент
в психотерапії буде інтеграція того чужого неприємного, жахливого, недосяжного,
що сталося з людиною в її уявленні про себе. Сприймати свої розлади як нормальні
для воєнного часу, воєнних подій, які людина пережила. Таким чином призупинити
подальшу травматизацію, самим фактом наявності розладів. Важливо зменшити
знизити втечу від всього, що зв’язано з психічною травмою, що заважає пережити
переробити її досвід. Потрібно змінити сенс, який людина надає психічній травмі
і таким чином створити у відчуття контролю над травмою, корекція помилкових
уявлень відносно стресової реакції. Забезпечення інформацією про загальну
природу стресової реакції. Фокусування на ролі занадто сильного стресу в
розвитку психічних розладів. Навчання людини самостійному усвідомленню прояву
стресової реакції і симптомів після стресового розладу. Розвиток здібності до
самоаналізу для ідентифікації характерних для неї стресорів. Таким чином нам
життєво необхідно буде виходити з психічної травми внаслідок війни, і
допомагати іншим пережити наслідки цього жахіття.
