Пастки мислення-когнітивні викривлення

Пастки мислення-когнітивні викривлення,  псують стосунки з оточуючими й призводять до викривленого розуміння навколишнього середовища.

Когнітивні викривлення-це когнітивні упередження, це вади у сприйнятті інформації, які спотворюють судження про навколишній світ, хибної поведінки. Систематичні, логічні пастки в мисленні це когнітивні упередження-когнітивні викривлення. Людина створює власну суб’єктивну реальність яка відрізняється від об’єктивної реальності. Людина викривляє сприйняття та інформацію навколишньої дійсності. Саме з цією вадою найчастіше до мене звертаються на консультацію.

Саме думки формують поведінку та психоемоційний стан, тому змінюючи думки ми змінюємо свій психоемоційний стан, свої реакції, свою поведінку, як наслідок взаємовідносини з оточуючими, та навколишньої дійсності, а не викривленої реальності. Причина такої вади в минулому, уявлення погляди, установки в яких ми виросли, жили, збереглися в нашому мозку як аксіома правди життя, та сформувався автоматичний спосіб мислення зі своїм фільтром сприйняття реальності. На основі такого сприйняття ми будуємо нові поняття та уявлення, обробляємо новий досвід, та створюємо собі проблеми в житті, в спілкуванні з людьми.

Найпоширеніші когнітивні викривлення-ментальні спотворення:

Узагальнення-коли людина робить надмірний узагальнюючий висновок про щось конкретне, на основі поодинокого факту чи події. Та використовує у спілкуванні такі узагальнюючі викривлення:  «як завжди», «ніколи», «постійно», «нічого», «все». «Ти як завжди не пам’ятаєш нічого»; «Він постійно спізнюється»; «З тобою нічого не можна вирішити»; «Вона все робить навпаки». По перше людина не завжди нічого не пам’ятає, ви маєте на увазі, що вона не пам’ятає щось конкретне і важливе для вас. Він не може спізнюватися постійно, скоріше всього він спізнюється на конкретні події, а на інші події чи зустрічі не спізнюється. З людиною не можна вирішити якісь конкретні справи, які важливі для вас, всі інші важливі для людини справи він чи вона виконують і вирішують. Все людина не може робити навпаки, вона не робить за звичай те що їй не хочеться, або ж не важливо, а також робить і має право робити по своєму. Наприклад, якщо вам директор зробив зауваження, це не дорівнює, що ваша вся робота, або ви як робітник, не варті нічого, або ж всю роботу робите не правильно. Це означає, що зауваження відноситься до конкретної помилки в роботі, виправивши яку, отримаєте потрібний для директора результат.

Персоналізація-людина звинувачує себе в тих подіях які до неї не мають ніякого відношення. А все що кажуть і роблять інші, направлено саме на неї і саме вона є причиною тих чи інших подій. І головне, людина для цього спеціально нічого не робила, але в її голові є таке когнітивне спотворення -«Це через мене вона себе погано почуває»; «Це через мене він погано працює»; «Це через мене чоловік не заробляє гроші».

Фільтрування на негативі та ігнорування позитиву позитивних подій. Людина концентрується тільки і в першу чергу на негативі, тому не може отримати ресурс енергію з будь якої ситуації. «Сьогодні був поганий день»; Ця поїздка була жахлива»; «І чому тут радіти, якщо виповнилося 60 років».  Практично в кожному дні в кожній події можна знайти для себе позитивні складові, окрім поганих подій вдень, були й хороші для вас події, в поїздці щось було жахливим, але й позитивні моменти теж були. Таке сприйняття світу призводить до депресивних настроїв.

Ігнорування позитивних моментів-коли людина пояснює все щоб з нею сталося, будь які події, як збіг обставин, як удачу чи везіння, тим самим обесцінюючи свої знання та зусилля прикладені до результату. Така життєва позиція в наслідок такого ментального викривлення формує у людини упереджений висновок, що вона заслуговує на все погане, а хороше з нею трапляється випадково, а не в зв’язку з її зусиллями. «Та мені просто пощастило»; «Всім давали, тому й мені дали бонус до заробітної плати»; «Підвищили зарплатню, тому що сьогодні гарний настрій у директора».

Чорно-біле мислення-коли людина оцінює ситуацію лише тут і зараз, впадаючи в крайнощі, не інтегруючи минулий досвід. Це така полярність сприйняття з емоційною нестабільністю. Тобто одна й та сама людина видається то хорошою, то поганою, то доброю, то злою. Коли людина робить вам зауваження а ви робите висновок, що вона до вас прискіпливо відноситься, ігноруючи весь ваш досвід спілкування з цією людиною.

Катастрофізація-коли людина прибільшує, збільшує проблему, тобто масштабує її і глобалізує як правило  негативні думки, та погані результати ситуацій до катастрофічний. Людина роздуває проблему до катастрофи в її голові. «Чоловік сумує, в нього точно депресія»; «Дитина впала з ліжка, може померти»; «Якщо я не зроблю це завдання, мене завтра звільнять»; «Якщо я йому розповім про своє минуле, він від мене піде»; «Моя знайома так кричить на мене, я боюсь, що вона мене вдарить»; «Дитини погано себе веде, виросте поганою людиною»; «Якщо я вийду, мене вб’ють». У людини завжди більше негативних думок, а ніж позитивних, це пов’язано з рівнем небезпеки в якому жила людина протягом історії людства. Щоб вижити, потрібно було передбачити всі можливі катастрофи, що можуть чекали навколо. В умовах війни життя в Україні стало катастрофою, в світі хаос і теж війни, і такий спосіб мислення-докручувати проблему до катастрофи, доводить людей до катастрофи психічної, фізичної, та духовної. Очікування поганого яке не стається , людина переживає полегшення, а мозок це полегшення хоче повторити, і створює катастрофічні думки очікування і полегшення, і людина з тривожного стану вийти не може. Але важливо собі сказати, війна йде, смерть існує, але що саме зараз я можу зробити для безпеки, що мені потрібно робити зараз щоб жити. Чи правильно буде для мене, очікування смерті, а якщо я не помру, і війне мене не забере, то я витрачу свій дорогоцінний час на чекання та страх померти. Я зараз катастрофізую навіщо? Якщо зараз відбувається історія зросту та падіння, глобальних змін, і за цей розвиток нам потрібно заплатити високу ціну, хочемо ми того чи ні, але це зараз з нами усіма в Україні відбувається. І кожному прийдеться заплатити свою ціну, безкоштовно без жертв ніхто не отримає свій персональний розвиток. Тому немає сенсу катастрофізувати, інакше ти обезточений без ресурсний жити.

Емоційне розмірковування-це коли людина надмірно покладається на емоції, не розрізняючи і не враховуючи об’єктивні факти. Якщо «мені зараз погано, значить щось навколо погане коїться»; «я боюсь, значить зараз небезпечні обставини, ситуація»; «в мене сильна тривога, значить навколо щось обов’язково погане станеться зі мною і з іншими». Але це когнітивне викривлення, яке в більшості випадків не підтверджується реальними фактами, якщо ви звичайно не людина з над можливостями та над відчуттями параноромальними здібностями, та відчуваєте події в світі через свої емоції, для того щоб попередити людей та зберегти життя можливо сотням і тисячам. Якщо людині страшно, тривожно, вона не знаходиться у небезпеці, але в її мозку є сформована установка переконання що і чого потрібно боятися а також минулий досвід негативний. Когнітивне викривлення-емоційне розмірковування «як має бути», тобто як ви повинні себе відчувати, почувати, думати, діяти.  Людина відчуває себе винною, якщо не притримується «як має бути». Наприклад, «Хороша мама має завжди бути з дитиною»; «Хороша людина, повинна всім допомагати»; «Гарний співробітник повинен бути пунктуальним»; «Гарний менеджер, не допускає помилок»; «Справжній чоловік, матеріально забезпечує дружину»; «Господиня вміє готувати борщ». З такими установками, навіть одноразова помилка, запізнення, не вміння, та не здатність, буде підвищувати рівень тривоги та самозвинувачення та призвести до справжньої депресії а не тальки зниження самооцінки та депресивних настроїв.

Когнітивні упередження це наші власні думки й ми здатні їх змінювати, виявляючи автоматизми сприйняття, та коректувати когнітивні викривлення, позбавляючи себе цих вад. Якщо у вас думка «Я як завжди, нічого не можу зробити ідеально», змінити це когнітивне викривлення можна за допомогою думки «Я не завжди, можу робити так як для мене ідеально. Тому що не завжди є бажання , не все що я хочу зробити, я зможу досягти ідеалу. Ідеально для мене не значить ідеально для інших. Інколи краще просто зробити, а ніж не зробити взагалі, тому що не виходить ідеально. Я не ідеальна, і завжди бути ідеальною для мене, виснажливо і нікому крім мене не потрібно. Я помилилась цього разу, проте ніхто не ідеальний. Я помилилась, але отримала досвід, який допоможе в майбутньому зробити краще.» тобто, щоб змінити думку, потрібно змінити думку на конструктивну, спираючись на об’єктивні факти, і щоб підтримати себе замість самокритики, доводьте собі що ви помиляєтесь. Уникайте надмірних узагальнень, вони в дійсності не відображають всю правду ні про вас ні про інших кого ви можливо критикуєте, чи якось погано думаєте про них. Те що ми думаємо впливає на наш психоемоційний стан та фізичний. Коли ви говорите собі чи думаєте про себе що ви невдаха. То це чиста неправда, тому що, якщо ви не вмієте робити якусь конкретну справу, це не є висновком і знаком чи рисою вашою невдачі. Ві можете не вміти продавати, але ви вмієте гарно створювати, або розробляти, ви не вмієте гарно і швидко рахувати, але вмієте гарно і швидко писати. Згадайте в яких справах ви спеціаліст, майстер та можливо найкращі. Коли ви зациклюєтеся, або ж звикли думати більше в негативну песимістичну сторону, протиставляйте негативним думкам та негативним судженням позитивні. Тому що навіть в найгіршій ситуації є позитивні моменти за які можна вчепитися й вийти із поганої ситуації, вижити у війні, взяти краще з того що з вами є зараз. Йде війна, екстрені відключення електроенергії по всій Україні, працювати дуже важко, графік і образ життя називається «скористайся моментом». Є світло, круто, швидко приготували їжу, попрацювали, помили волосся, зарядили телефон, життя продовжується. Зайшли в магазин, супер встигли придбати все необхідне і навіть сирени не було, що прийшлось би бігти в укриття або ж просто вийти з магазину. Тобто, позитивний посил, позитивній настрій дає енергію, ресурс йти далі, жити, а негативний забирає енергію, й людині взагалі нічого не хочеться, все тільки в сірих та чорних тонах. Вирівнюйте баланс негативу позитивом, коли критикуєте себе чи іншого, скажіть собі щось приємне, а іншу людину похваліть за щось що вона має чи робить хороше. Любов до себе починається з усвідомлення того що ви любите в собі, ті риси чи справи, те що вам подобається в собі, за які пишаєтеся, за які собі вдячні. Думки-це не факти і не аксіома істини, ви їх змінюєте як тільки побажаєте, вони не постійні, думки це просто робота мозку, яка повинна допомагати жити людині, а не забирати в неї бажання до життя, та любові до себе. Всі ми маємо як плюси так і мінуси, скажіть хото ідеальний, чи живе без помилок, святий і так далі, я помолюся на цю людину. «Хто безгрішний, кинь в мене каміння». Ваші думки-це нереальність, тому що те що ви думаєте про себе може кардинально відрізнятися від думок кожного оточуючого вас.  А ще гірше коли ми стаємо ворогами для себе, ви про себе думаєте і бачите себе гарним, а ніж люди про вас говорять, та навіть кажуть в очі, яка ви чудова людина. Перевіряйте ваші уявлення в таких випадках, запитуйте у значимих для вас людей про себе. Будь які когнітивні упередження легко змінити, а особливо потрібно їх відсліжувати в собі та змінювати, якщо у вас сформувалась надмірна схильність до тривожних станів, депресивних настроїв. Це говорить лиш про те, що ваше уявлення про себе, ваші думки, вам шкодять і створюють дисбаланс в житті.