*Кожна праця
приносить достаток, але праця вуст в не достаток веде.
*Корона
премудрих-їхня мудрість, а вінець нерозумних-глупота.
*У численності
люду величність царя, а в браку народу-погибіль володаря.
*Лагідне серце-життя
для тіла, а заздрість – гнилизна костей.
*Мудрість має
спочинок у серці розумного, а що в нутрі безумних, те виявиться.
*Лагідна
відповідь гнів відвертає, а слово вразливе гнів підіймає.
*Насмішник не
любить картання собі,-він до мудрих не піде.
*Вухо, що
навчання життя вислуховує, буде перебувати між мудрими.
*Всі дороги
людини чисті в очах її, та зважує душі Господь.
*Поклади свої
чини на Господа, і будуть поставлені міцно думки твої.
*Провина
викуплюється через милість та правду, і страх Господній відводить від злого.
*Ліпше мале
справедливе, аніж великі прибутки з безправ’я.
*Розум людини
обдумує путь її, але кроки її наставляє Господь.
*Путь
справедливих-ухилятись від зла, хто дорогу свою береже, той душу свою охоронює.
*Людина трудяща
працює для себе, бо до того примушує рот її.
*Ліпший від
силача, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від
завойовника міста.
*Ліпший черствий
кусок зо спокоєм, ніж дім, повний учти м’ясної зо сваркою.
*Розумний панує
над безпутнім, і серед братів він поділить спадок.
*Хто радіє з
нещастя-не буде такий без вини.
*Корона для
старших-онуки, а пишнота дітей-їхні батьки.
*Не пристойна
безумному мова поважна, а шляхетному-мова брехлива.
*На розумного
більше впливає одне остереження, як на глупака сто ударів.
*Хто відплачує
злом за добро,-не відступить лихе з його дому.
*Нащо ті гроші в
руці нерозумного, щоб мудрість купити, як мозку нема?
*Правдивий друг
любить за всякого часу, в недолі ж він робиться братом.
*Хто сварку
кохає, той любить гріх.
*Людина лукавого
серця, не знайде добра.
*Хто родить
безумного, родить смуток собі.
*Серце радісне
добре лікує, а пригноблений дух сушить кості.
*Нерозумний не
хоче навчатися, а тільки свій ум показати.
*У серці людини
багато думок, але виповниться тільки задум Господній.
*Вино-то
насмішник, напій п’янкий-галасун, і кожен, хто блудить у ньому, немудрий.
*Слава людині, що
гнів покидає, а кожен глупа вибухає.
*Лінивий не оре
із осені, а захоче в жнива-і нічого нема.
*Дім будується
мудрістю, і розумом ставиться міцно. А через пізнання кімнати наповнюються
усіляким маєтком цінним та приємним.
*Провадь війну
мудрими радами, бо спасіння-в численності радників.
*Золоті яблука на
срібнім тарелі-це слово, показане часу свого.
*Хмари та вітер,
а немає дощу-це людина, що чваниться даром, та його не дає.
*Здержуй ногу
свою від дому твого товариша, щоб тобою він не переситився, і не зненавидів
тебе.
*Якщо голодує
твій ворог-нагодуй його хлібом, а як спрагнений він-водою напій ти його, бо цим
пригортаєш ти жар на його голову, і Господь надолужить тобі!
*Ліпше жити в
куті на даху, ніж з сварливою жінкою в спільному домі.
*Людина, що
стриму не має для духу свого,-це зруйноване місто без муру.
*З браку дров
огонь гасне, а без пліткаря мовкне сварка.
*Хто яму копає,
той в неї впаде, а хто котить каміння-на нього воно повертається.
*Нехай інший тебе
вихваляє, а не уста твої, чужий, а не губи твої.
*Каміння-тягар, і
пісок-важка річ, та гнів нерозумного тяжчий від них обох. Лютість-жорстокість,
а гнів-о затоплення, та хто перед заздрістю встоїть?
*Сита душа, топче
й мед щільниковий, а голодній душі все гірке-то солодке.
*Як птах, що
гніздо своє кинув, так і людина, що з місця свого мандрує.
*Мудрий бачить
лихе-і ховається, а безумні йдуть-і караються.
*Хто ожорсточує
серце своє, той впадає в лихе.
*Лев ричучий й
ведмідь ненажерливий-це безбожний володар над людом убогим.
*Хто землю свою
обробляє, той насититься хлібом, а хто за марнотипним женеться, насититься
вбогістю.
*Увагу звертати
на особу-не добре, бо й за кус хліба людина згрішить.
*Завидюща людина
спішить до багатства, і не знає, що прийде на неї нужда.
*Хто батька свого
й свою матір грабує і каже: «Це не гріх», той розбійнику друг.
*Коли множаться
праведні, радіє народ, як панує безбожний-то стогне народ.
*Люди глузливі
підбурюють місто, а мудрі втишують гнів.
*Володар, що
слухає слова брехливого,-безбожні всі слуги його!
*Як цар правдою
судить убогих, стоятиме трон його завжди.
*Як множаться
несправедливі-провина розмножується, але праведні бачитимуть їхній упадок.
*Без пророчних
видінь люд розбещений, коли ж стереже він закона-блаженний.
*Бог не прагне
смерти несправедливого, а тільки його покаяння.
*Горе пастирям,
які пасуть самих себе!
*Бога бійся, й
чини Його заповіді, бо належить це кожній людині! Бо Бог приведе кожну справу
на суд, і все потаємне,- чи добре воно, чи лихе.
*Сім чаш гніву
Божого нищать землю. І пішов перший Ангол , і вилив на землю чашу свою. І
шкідливі та люті болячки обсіли людей, хто мав знамено звірини й вклонявсь її
образу. А другий Ангол вилив свою чашу до моря. І сталася кров, немов у мерця,-
і кожна істота жива вмерла в морі. А третій же Ангол вилив чашу свою на річки
та на водні джерела,- і сталася кров. Вони пролили кров святих та пророків, то
дав їм напитися крови. Четвертий Ангол вилив свою чашу на сонце. І дано йому
палити людей огнем. І спека велика палила людей, і зневажали вони Ім’я Бога, шо
має владу над карами тими, -і вони не покаялися, щоб славу віддати Йому! П’ятий
Ангол вилив чашу свою на престола звірини. І затьмилося царство її, і люди від
болю кусали свої язики. І Бога Небесного вони зневажали від болю свого й від
своїх болячок, -та в учинках своїх не покаялись! Шостий Ангол вилив чашу свою
на річку велику Єфрат,-і вода її висохла, щоб приготувати дорогу царям, які від
схід сонця. І виходили з уст змія, і уст звірини, і уст неправдивого пророка
три духи нечисті, як жаби,--це духи демонські, що чинять ознаки. Вони виходять
до царів усього всесвіту, щоб зібрати їх на війну того великого дня
Вседержителя Бога. Блаженний, хто чуйний, і одежу свою береже, щоб нагим не
ходити, і щоб не бачили ганьби його. І зібрав їх на місце, яке по-еврейському
зветься Армагедон. Сьомий ангол вилив чашу свою на повітря. І голос гучний
залунав від небесного храму з престолу, говорячи: «Сталося!» І сталися
блискавки й гуркіт та громи, і сталося велике трясіння землі, якого не було,
відколи людина живе на землі. Великий такий землетрус, такий міцний! І місто
велике розпалося на три частини, і попадали людські міста. І великий Вавелон
був згаданий перед Богом, щоб дати йому чашу вина Його лютого гніву. І зник
кожен острів, і не знайдено гір ! І великий град, як важкі тягарі, падав із
неба на людей. І люди зневажали Бога за покарання градом,- бо кара Його була
дуже велика! І прийшов один із семи Анголів і показав жінку, що сиділа на
червоній звірині, переповненій іменами богозневажними, яка мала сім голів і
десять рогів. Жінка була одягнена в порфіру й кармазин, і при оздоблена золотом
і дорогоцінним камінням та перлами. У руці своїй мала вона золоту чашу, повну
гидоти та нечести розпусти її. А на чолі її було написане ім’я, таємниця:
«Великий Вавелон, -мати розпусти й гидоти землі». Жінка п’яна від крови святих
і від крови мучеників Ісусових. Звірина, була-і нема, і має вийти з безодні-і
піде вона на погибель. А мешканці землі, що їхні імена не записані в книгу
життя від закладин світу, дивуватись будуть, як побачать , що звірина була-і
нема, і з’явиться. Тут розум, що має він мудрість. Сім голів-це сім гір, що на
них сидить жінка. І сім царів,-п’ять їх упало, один є, другий іще не прийшов, а
як прийде, то мусить він трохи пробути. І звірина, що була-і нема, і вона-сама
восьма й з сімох, і йде на погибель. А десять тих рогів, що бачив ти їх,- то
десять царів, що ще не прийняли царства, але приймуть владу царську із звіриною
на одну годину. Вони мають одну думку, а силу та владу свою віддадуть звірині.
Вони воюватимуть проти Агнця та Агнець переможе їх, бо Він-«Господь над панами
та Цар над царями». А ті, хто з Ним, покликані, і вірні». «Води, що бачив ти
їх. Де сидить та розпусниця, то народи та люди, і племена та язики. А десять
рогів, що ти бачив їх, та звірина,-вони зненавидять розпусницю, спустошать її й
обнажать, і з’їдять її тіло, і огнем її спалять. Бо Бог дав їм до серця, щоб
волю чинили Його, маючи одну думку, і щоб царство своє віддали звірині, аж поки
не здійсняться слова Божі. А жінка, то місто велике. Що панує над царями
земними».
*Сатана скутий на
тисячу літ. Ангол, що сходив із неба, що мав ключа від безодні, і кайдани
великі в руці своїй. І схопив він змія, вужа стародавнього, що диявол він і
сатана, і зв’язав його на тисячу років, -та й кинув його до безодні, і замкнув
його, і печатку над ним поклав, щоб народи не зводив уже, аж поки не скінчиться
тисяча років. А по цьому він розв’язаний буде короткий час. Коли ж скінчиться
тисяча років, сатана буде випущений із в’язниці своєї. І вийде він зводити
народи, щоб вони на чотирьох краях землі, щоб зібрати їх до бою , а число
їхнє-як морський пісок. І вийшли вони на ширину землі, і оточили табір святих
та улюблене місто. І зійшов огонь з неба,-і пожер їх. А диявол, що зводив їх,
був укинений в озеро огняне та сірчане, де звірина й пророк неправдивий. І
мучені будуть вони день і ніч на вічні віки.
*Ознаки
наближення кінця світу. «Стережіться, щоб вас хто не звів. Бо багато прийдуть в
Ім’я Моє, кажучи: «Це Я», і «Час наблизився». Та за ними не йдіть! І, як про
війни та розрухи почуєте ви,-не лякайтесь, бо перш «статись належить тому». Але
це не кінець ще». Повстане народ на народ, і царство на царство». І будуть
землетруси великі та голод, та помір місцями, і страшні та великі ознаки на
небі. Але перед усім тим накладуть на вас руки свої, і переслідувати будуть, і
видаватимуть вас у синагоги й в’язниці, і поведуть вас до царів та
правителів-через Ім’я Моє. Але це стане вам на свідоцтво. Отож покладіть у
серця свої-наперед не гадати, що будете відповідати, бо дам Я вам мову та
мудрість, що не зможуть противитись чи суперечити їй всі противники ваші. І
будуть вас видавати і батьки, і брати, і рідня, і друзі, а декому з вас
заподіють і смерть. І за Ім’я Моє будуть усі вас ненавидіти. Але й волосина вам
із голови не загине! Терпеливістю вашою душі свої ви здобудете. А коли ви
побачите Єрусалим, військом оточений, тоді знайте, що до нього наблизилося
спустошення. Тоді ті , хто в Юдеї, нехай у гори втікають; хто ж у середині
міста, нехай вийдуть; хто ж в околицях,-хай не вертаються в нього! Бо то будуть
дні помсти, щоб виконалося все написане. Горе ж вагітним та тим, хто годує
грудьми, у ті дні, бо буде велика нужда на землі та гнів над цим людом! І
поляжуть під гострим мечем, і заберуть до неволі поміж усі народи, і погани
топтатимуть Єрусалим, аж поки не скінчиться час тих поган.
*З’явлення Сина
Людського. І будуть ознаки на сонці, і місяці, і зорях, і тривога людей на
землі, і збентеження від шуму моря та хвиль, коли люди будуть мертвіти від
страху й чекання того, що йде на ввесь світ, бо сили небесні порушаться. І
побачать тоді «Сина Людського, що йтиме на хмарах» із силою й великою славою!
Коли ж стане збуватися це, то випростуйтеся, і підійміть свої голови,- бо
зближається ваше визволення!» Як побачите, що діється це, то знайте, що Боже
Царство вже близько! Поправді кажу вам: Не перейде цей рід , аж усе оце станеться.
Небо й земля проминуться, але не минуться слова Мої!
*Будьмо готові,
до останнього часу ніхто не знає. «Уважайте ж на себе, щоб ваші серця не
обтяжувалися ненажерством та п’янством, і життєвими клопотами, і щоб день той
на вас не прийшов несподівано, немов сітка; бо він прийде на всіх, що живуть на
поверхні всієї землі. Тож пильнуйте, і кожного часу моліться, щоб змогли ви
уникнути всього того, що має відбутися, та стати перед Сином Людським!»
