Будь-яка з наведених причин, життєві обставини,
можуть призвести до психосоматики. Пусковим механізмом можуть стати абсолютно різні причини:
-Іноді бувають
настільки значні вікові зміни в батьків, які дитині дають установки
невідповідності його сьогоднішнього реального життя. Він не може їх прийняти,
зрозуміти і весь час протестує.
-Чим нижче
освіта, тим складніше людині проходити життєві труднощі, справлятися з ними,
робити мудрі висновки.
-Психологічні
проблеми у сім’ї. Приклад однієї сім'ї. Мама з татом розлучилися, і тато, коли
бачив по скайпу, що його 2.5 син плаче, коли його бачить, вирішив, що не треба
бачитися взагалі, щоб не травмувати дитину. Чоловік розлучається з дружиною,
але не з його дітьми. І те як тато зможе зберегти свої взаємини з дітьми після
розлучення, залежить здоров'я та щастя дітей. Важливо не кількість часу,
проведене з дитиною, хоча це теж дуже важливо, але якість часу важливіша.
-Тривожність,
занепокоєння, дратівливість мами, яка впливає на стан і передається дитині. І
дитина видає стан мами своєю поведінкою, симптомами хвороб.
-Скільки часу ви
перебуваєте з дитиною. Яка реакція у дитини реакція на ваш догляд, ваша
відсутність - плач, крик, істерика, страх. Особливо якщо дитина до трьох років,
коли формується база довіряючи до себе та навколишнього світу. Три стадії у
дитини можна спостерігати: протест (крик, плач), розпач, відчуженість.
-Якщо Ви бачите,
що дитина відмовляється від їжі, швидко втрачає вагу, що може призводити до
дистрофії внутрішніх органів – зміщення, опущення. Іноді буває через депресію.
Так, навіть такі маленькі можуть мати депресію. Це залежить звичайно, від
ситуації, від нервової системи дитини, від стресів, які вона переживає, та
супутніх захворювань, які посилюють психоемоційний стан. Повторення негативних
емоцій, знижений настрій (емоції в дитини короткочасні, але за повторенні
негативних емоцій формується знижений настрій депресивний стан.
-В 2-3роки емоції
не завжди пропорційні інтенсивності подразнення. Для дорослого незначне що - сталося,
впала іграшка, стягнувся носочок. А для дитини ціла катастрофічна історія. Він
дає різку інтенсивну, виражену реакцію, страх, гнів, радість, яка може
призвести до нервового зриву дитини. Тому що у віці 2-3 років він навчається
емоцій, реакцій, він їх пізнає, копіює у батьків.
-Збудлива дитина
дає частіше сильні емоційні реакції, як агресії, і радості. І це теж може
призвести до психосоматики, якщо не вчити реагувати, щоб не шкодити собі та
оточуючим. У дитини проявляється непосидючість, страх, тривога, страшні сни,
погані звички, проблеми розмовної мови, відсутність апетиту, істеричні напади,
інфантильна поведінка, рухові функціональні порушення (епілепсія).
-Зміна обстановки
або кола спілкування також може вплинути на формування та загострення психосоматики.
-Неправильне побудова
режиму дня, як наслідок, безсоння, в наслідок чого порушується робота як
психоемоційної системи так і загострити хронічні проблеми, вразити слабкі
органи..
-Виховання
-нехтування дитиною, відмова, або гіпер турбота.
-Відсутність умов
гри самостійних дій (в іграх діти проявляють себе, дозріває нервова система).
-Відсутність розуміння з боку членів сім'ї.
-Відсутність
єдиного підходу до дитини, у питаннях виховання та розвитку.
-Смерть,
розлучення, розлука.
-Спадковість
психічних захворювань.
-Особистісні
особливості батьків.
-Патологія
вагітності та пологів, порушення вигодовування психомоторного розвитку, травми
операції інтоксикація.
-Наявність братів
і сестер, не повна сім'я, алкоголізм, психоемоційні навантаження-
-Симптоми
вегетативного збудження: серцебиття, пітливість, почервоніння, тремор,
хронічний характер.
-Коли лікарі не виявляють функціональних порушень, що належать до певного органу, системи органів.
